Вони знаходять
ваші вуха,
Та їх ніхто не
хоче слухать.
Слова, мовчання,
сотні слів
Та в голові цих голосів.
Слова, чутки і
дім агресій,
Страшних
зневолених репресій.
Чи хтось казав,
що буде просто?
Чи хтось згадав
життєвий простір?
А люди мешкають в
клітках,
Вони все знають
по плітках.
Де чують запах
свіжих слів,
Не можуть
втримати вузлів.
Ви злі, нікчемні,
ви нездари,
Ви нам завдаєте
удари
Колючих слів
та дивний спів.
Планета
ліквідується,
І знову плітка
чується.
Вас не спинить,
Вас краще вбить.
Бо гріх тяжкий
тягнути вік
Немає сенсу для
калік.
Вони ж збирають
ці плітки,
І знов тікають в
два кутки.
Любов спокутати
як кров,
Не в змозі навіть
нелюбов.
У розум в'їлись
всі чутки,
Які псують
даремні квітки.
Згадають тих, хто
псував життя,
По них повернеться
ниття.
Та ми вже
чисті,ми відродились,
Згадай, як ледь
не заблудились.
